Смуток... Жаль... Біль...
Смуток…Жаль…Невгамовний пекучий біль огортає душі рідних,близьких,знайомих,всіх,хто жив поруч і знав В‘ячеслава Анатолійовича БІЛОГО.
В‘ячеслав - учень нашої колишньої восьмирічної школи: скромний,сором’язливий,відповідальний,гарно вихований,був чудовим другом для своїх однокласників,товаришів. Відсвяткувавши випускний, він пішов працювати в Держлісгосп аби полегшити працю батьків. А далі,служба в армії і згодом повернення на своє робоче місце.
Всі його дитячі та молоді роки проходили під опікою та любов’ю мами Ніни та батька Анатолія,які готові були на все,щоб доля і життя єдиного синочка були щасливі. Не менше батьки хвилювались і тоді,коли В’ячеслав створив сім’ю та коли в нього народились чарівні донечки Анастасія та Діана.Ставши сам батьком,радів кожному успіху своїх дівчаток,тішився їх талантом до співу,вступу до вузу та коледжу,одруженню…
А скільки ще попереду було планів і радісних років життя.Та події 2014року і жорстока війна,яку об’явив агресор,не залишили його осторонь.Не втік,не ховався,а взяв зброю і пішов захищати рідну землю.
В’ячеслав Анатолійович,наш Герой - людина,яка знала,що є блага дорожчі за життя,яка віддала себе служінню державі,себе одного-служінню багатьом.На це спроможний лише сильний та мужній.
Колектив вчителів,учнів,батьків висловлює щирі співчуття мамі загиблого,Ніні Дмитрівні - техпрацівниці нашого закладу освіти,всім рідним.
Герої не вмирають,а вічно житимуть в молитвах,в наших серцях та спонукають до боротьби наступні покоління патріотів,нагадуючи про відповідальність за свою країну,про те,що право бути вільними людьми необхідно виборювати.
Спи спокійно,наш Герой…Вічна пам‘ять…Царство небесне…
Автор допису - Марія Іванівна Шовган.
